Це туберкульозний санаторій, який у 1989 році було знесено. Більше про історію закладу та директора, на честь якого було його названо, розповість icalgary.
Доктор Альберт Генрі Бейкер
Чоловік народився у Волкертоні, в Онтаріо, де й проходило його дитинство. В Університеті Торонто у 1911 році він закінчив медичний факультет, а вже у 1914 році приєднався до медичного персоналу клініки Мейо.
У 1916 році доктор Альберт Генрі Бейкер працював у медичній консультаційній комісії, яка займалася вивченням поширення туберкульозу серед корінного населення Канади.
Згодом він сам захворів на туберкульоз. На той момент йому було 32 роки, а лікування складалося лише з відпочинку та відновлення. Альберт Бейкер перебував під час хвороби в одному з перших санаторіїв, збудованих у Північній Америці. Йдеться про Саранак-Лейк у Нью-Йорку.
У 1918 році він повернувся до Калгарі, де отримав посаду другого лікаря під керівництвом доктора Дж. Б. Річі в оновленому санаторії у містечку Франка. Це місце орендували та відремонтували для лікування ветеранів, які повернулися з війни.
У 1920 році відкрили Центральний санаторій Альберти, заклад став спільним проєктом уряду Альберти та федерального уряду. Після 1925 року санаторій перейшов до губернського правління, а доктор Бейкер став головним. Тоді хворих із санаторію Франка перевели до Альберти.
У 1950 році доктор Альберт Бейкер пішов на пенсію, а на його честь перейменували санаторій у 1953 році після його смерті, а згодом й парк.
Важливо зазначити, що у 1946 році в Альберті був найнижчий рівень туберкульозу в Канаді. При додаванні випадків захворювання аборигенів Альберта посідала третє місце.
У 2005 році доктора Бейкера відоме видання Calgary Herald назвало одним із 106 лікарів століття.
Історія санаторію Бейкер
Директором туберкульозного санаторію був доктор Альберт Генрі Бейкер. Заклад знаходився на місці розміщення сучасного міського Бейкер-парку.
Раніше на цьому місці знаходився туберкульозний санаторій, перші будівлі якого побудувало у 1918 році Управління військової цивільної реабілітації федерального уряду. Заклад відкривали для розміщення ветеранів Першої світової війни, які страждали на туберкульоз.
Заклад у ті часи називали Центральним санаторієм Альберти. Назва чудово підходила для тієї епохи. Санаторій був ізольований, розділений на багато будівель, схований від інших за деревами.
До 1962 року заклад поступово перетворили на Бейкерський центр обслуговування інвалідів, адже в інших місцях було значно більше приміщень для хворих на туберкульоз.
У 1970 році заклад закрили, а перед цим у санаторії лікувалися останні 29 пацієнтів.
У відкритих джерелах можна знайти інформацію, що будівля функціонувала до 1979 року, а у 1989 році її вже було знесено.
Спадщина
Спадщиною санаторію є Бейкер-парк. Його площа 12 гектарів (30 акрів), парк знаходиться на березі річки Боу, на західній околиці Калгарі. Він є найпопулярнішим у місті, адже його частіше за інші обирають для проведення урочистих заходів, наприклад, для весілля. Нагадує історію відомого медичного закладу Першої світової війни геометричні доріжки, прямі стрілки, обсаджені деревами алеї. Такі особливості відрізняють цей парк від інших в Калгарі.
Це сімейний парк відпочинку на березі річки, який знаходиться на 9333 Scenic Bow Rd. NW. Парк відкритий з 5:00 до 23:00. Виділяють такі особливості Бейкер-парку: місця для пікніка, променади, арки, альтанка, трав’яний амфітеатр, пункт спостереження за річкою, вбиральні, сезонні фонтани, поле для диск-гольфу тощо.
Бейкер-парк підтримується та обслуговується Департаментом відпочинку міста Калгарі.
