У Калгарі ви можете зайнятися улюбленим видом спорту Гаррі Поттера, пограти в хокей на дні басейну чи пометати сокиру. Звучить інтригуюче, чи не так? Тож якщо звичайні види спорту вам вже набридли, саме час спробувати щось інше. 5 незвичайних видів спорту, доступних у Калгарі, далі на icalgary.
1. Метання сокири
Сучасний вид метання сокири передбачає метання в ціль, завдання – потрапити якомога ближче в яблучко. Зазвичай мішені виготовляють із бавовняного дерева, тополі або сосни.
Історично метання сокири було частиною змагань серед лісорубів. Активне відродження цього давнього спорту пов’язане з утворенням у 2006 році Ліги Backyard Axe Throwing. У 2016 році у Великій Британії та Польщі вже відкрили перші комерційні майданчики для метання сокир, а згодом – у Канаді, США, Австралії та Новій Зеландії.
Під час облаштування місць для цього спорту важливо, щоби відстань від лінії метання до мішені становила 3,7 м, аби сокира могла обертатися лише один раз. Однак у різних країнах правила відрізняються, тому цієї вимоги дотримуються не всі.
Якщо ви захочете спробувати цей доволі небезпечний спорт, то знайте, що сокира повинна мати дерев’яну ручку та важити приблизно до пів кілограма. У липні 2015 року в Калгарі відкрили заклад для метання сокир BATL Grounds. Тож приєднуйтеся до місцевої Ліги метання сокир.
2. Голбол
Це спортивна гра, під час якої одна команда має закинути м’яча із вбудованим дзвоником у ворота іншої команди-суперника. Гру створили в 1946 році як реабілітаційну-вправу для ветеранів Другої світової війни, які мали проблеми із зором.
У грі беруть участь 2 команди по 3 гравці. Можуть бути запасні 3 гравці в кожній команді. М’яч не можна копати ногами. Під час гри важливо, щоби вболівальники зберігали тишу, аби не перешкоджати гравцям відслідковувати за допомогою слуху м’яч. Сам майданчик для гри повинен містити тактильні розмітки, аби гравці могли знайти свої позиції на майданчику, перевіряючи позначки ногами або руками.
Гра найпопулярніша серед людей із вадами зору. Кожен гравець має надягти пов’язку на очі чи затемнені окуляри задля забезпечення рівних умов. Голбол є у списку програми Паралімпійських ігор. Цей вид параспорту, на відміну від інших, не є адаптованою версією виду спорту, який уже існує.
На змагальну гру голбол перетворився впродовж 1950–1960-х років. Вперше був представлений як демонстраційний вид спорту на літніх Паралімпійських іграх 1972 року в Гейдельберзі (Німеччина) і став видом спорту Паралімпійських ігор на літній Паралімпіаді 1976 року в Торонто. Перший чемпіонат світу з голболу відбувся в Австрії в 1978 році.
У Калгарі відомими спортсменами з голболу є Арон Гебрейоханнес і Тіана Найт. Асоціація спорту та відпочинку для сліпих Альберти регулярно проводить турніри та ігри в Калгарі. Сезон триває приблизно з жовтня по травень. Міжсезоння триває зазвичай з червня по вересень. У цей час учасники продовжують свою фізичну підготовку та беруть участь у щомісячній практиці для підтримки технічних навичок.
3. Кендо
Кендо (наголос на «о») – це бойове мистецтво японського фехтування за допомогою бамбукових мечів. Цей спорт походить від стародавніх японських технік володіння мечем.
Кендо формує повноцінну особистість та твердий характер, загартовуючи волю і тіло фехтувальника. Цей спорт має на меті відродити самурайські традиції та укріпити «японський дух».
Фехтування за допомогою мечів з’явилося в Японії ще в ХІІ столітті. Воно було невід’ємною частиною підготовки самурая. Чотири століття меч використовувався лише для самооборони у разі відсутності іншої зброї та ще для деяких цілей. Але в XVІІ столітті самураям знову дозволили носити із собою мечі, тоді й фехтування отримало широку популярність.
У той же час з’явилися школи, де учнів навчали техніки володіння мечем. Вони перебували під впливом буддистської секти «Дзен». Для тренувань використовували дерев’яні мечі, які часто завдавали сильних поранень. Наставник Наґанум Кунісато у XVІІІ столітті запровадив бамбукові мечі. У 1920 році назви фехтувальних японських технік були замінені на «кендо». Саме цей рік офіційно вважається роком народження кендо.
Після поразки японців у Другій світовій війні американці заборонили викладати кендо у школах, аргументуючи це тим, що таке бойове мистецтво сприяє розвитку японського націоналізму. У 1950-х роках тиск американської влади послабився і кендо почало відновлювати свою репутацію.
Під час гри в кендо 2 спортсмени змагаються один проти одного. Гра розпочинається поклоном. Мета гри – вдарити суперника будь-де на тілі бамбуковим мечем (сінаєм).
Кендо-клуб діє в Університеті Калгарі. Долучитися можуть усі охочі. Початківцям знадобиться лише спортивний одяг. За бажанням можна принести власний бамбуковий меч.
4. Маґлівський квідич
Маґлівський квідич, також відомий як квадбол, – це спорт, у якому беруть участь 2 команди по 7 гравців. Кожен із гравців сидить на мітлі.
Гра походить від вигаданого виду спорту під назвою квідич зі світу Гаррі Поттера. Розробили гру у 2005 році два студенти Міддлбері-коледжу, що у Вермонті (США). Перша гра відбулася у 2007 році – цей коледж грав проти збірної іншого коледжу. Приблизно тоді ж була заснована Міжвузівська асоціація квідичу, а коли в Канаді створили першу команду з квідичу, Асоціація перейменувалася на міжнародну.
Якщо коротко про суть гри, то одночасно відбуваються три процеси: переслідувачі роблять своє, забивачі – своє, а шукач – зовсім інше. Аби зрозуміти краще, варто звернутися до книги Джоан Роулінг. На відміну від квідичу, описаного в книжці, де поле овальне, «маґлівське» поле прямокутне з шістьма обручами. Гравці повинні набрати якнайбільше очок, допоки не буде спійманий снітч (тенісний м’яч у довгій шкарпетці, який звисає з шортів офіційного представника, одягненого в жовту форму).
Для калгарських любителів Гаррі Поттера, які прагнуть зануритися в його світ ще більше, в Університеті Калгарі діє клуб з квідичу.
5. Підводний хокей
Хокей – найпопулярніший зимовий спорт у Канаді. А як щодо підводного хокею? Це різновид хокею, під час якого гравці змагаються під водою в басейні.
Він виник в Англії в 1954 році. Власник новоствореного дайвінгового клубу Алан Блейк придумав гру, яку назвав Octopush. Метою Алана було зацікавити відвідувачів у відпочинку не лише в літні місяці, а й взимку. Створена гра Блейка набула популярності за межами цього клубу, а згодом поширилася і за межами Англії.
Підводний хокей належить до складу Всесвітньої конфедерації підводної діяльності. Перший Чемпіонат світу з підводного хокею відбувся в 1980 році в Канаді. А через 4 роки провели жіночий Чемпіонат світу з підводного хокею.
Змагаються 2 команди, по 10 гравців у кожній (6 беруть безпосередньо участь, а ще 4 для заміни). Гра поділяється на 2 періоди по 15 хвилин. Між цими періодами триває відпочинок (3 хвилини). У кожному періоді команда має також право на 60-секундний тайм-аут. Гравці, як і у звичайному хокеї, повинні забити шайбу у ворота команди-суперника, пересуваючи її ключкою по дні басейну.
Для гри необхідні великі ласти, маска та трубка для дайвінгу, а також товста рукавиця. Рекомендується ще кепка для водного поло. У Калгарі є клуб, присвячений підводному хокею. Калгарський клуб підводного хокею діє восени та навесні, долучитися може будь-хто віком від 7-ми років.
