8 Грудня 2022

«Іспанка» 1918-го: перша пандемія в Калгарі

Related

5 незвичайних видів спорту, якими можна займатися в Калгарі

У Калгарі ви можете зайнятися улюбленим видом спорту Гаррі...

6 спортивних клубів для дітей у Калгарі

Чимало дітей вже змалку виявляють інтерес до якогось виду...

Топ-6 фактів про Олімпійський парк Канади в Калгарі

Олімпійський парк Канади (колись був відомий як Paskapoo Ski...

Історія Калгарського марафону

Марафонський біг – це змагання з бігу на дистанцію....

Кейл Макар – калгарський хокеїст родом з України

Кейл Дуглас Макар – канадський хокейний захисник клубу «Колорадо...

Share

Не завжди є можливість точно визначити, як і коли пандемія вразила місто, однак прихід до Калгарі «іспанки» у 1918 році повністю задокументовано.  Це дає змогу побачити деякі цікаві паралелі та дізнатися помилки, яких варто уникати, аби не допускати поширення подібних хвороб у майбутньому, пише icalgary.

Хворобу привезли солдати

2 жовтня 1918 року о третій ночі калгарські солдати прибули з передової на канадсько-тихоокеанську залізничну станцію, що розміщувалася на місці сучасної вежі Калгарі. Тут на них чекала військова варта.

Калгарський лікар Сесіл Стенлі Махуд був попереджений, що кілька чоловіків на борту інфіковані. Він провів військових до інфекційного ізолятора в місцевій лікарні, залишки якої тепер відомі як руїни Рандла.

Лікар Махуд (походив з округу Гурон в Онтаріо, до приїзду в Калгарі навчався та працював у американських містах Чикаго та Денвер) був людиною, яка керувала громадською охороною здоров’я і до якої прислухалися ледь не всі тодішні мешканці. Після приїзду солдатів Махуд чітко пояснив населенню шляхи передавання іспанського грипу, зокрема, що хвороба поширюється через виділення з носа, рота та дихальних шляхів, тому варто уникати людних місць. Він також пояснив, що кожен громадянин є частиною механізму, який може утримати цю хворобу від стрімкого поширення. Вояків вилікували, однак інші калгарці встигли підхопити грип.

Члени комісії з містобудування. Лікар Сесіл Стенлі Махуд у задньому ряду перед дверима, праворуч від жінки

Перша смерть та нові засоби стримування хвороби

У багатьох інфікованих розвинулася пневмонія, яка часто ставала летальною. Першу смерть від «іспанки» у Калгарі зафіксували 7 жовтня, тоді Хейзен Спірін помер від пневмонії в ізоляторі.

Хвороба продовжувала поширюватися. Стурбований лікар Махуд наказав огородити будинки інфікованих і закрити їх на карантин, хоч і не мав на це офіційного дозволу. Згодом депутати внесли зміни до законодавства, щоби легалізувати дії Махуда. У бюлетені від 12 жовтня Махуд закликав тих, хто доглядає за хворими, носити маски.

В один із вікендів відбувся масовий робочий мітинг, концерт у бальній залі готелю Palliser, а крім того, незліченна кількість родин і друзів зібралися разом із нагоди Дня подяки. До кінця тижня Махуд зафіксував початок епідемії, тоді він закликав мешканців до соціального дистанціювання. У Калгарі та околицях закрили школи, церкви, кабаре, танцювальні зали, більярдні кімнати та театри.

Залучення медперсоналу та облаштування лікарень

Щоби збільшити кількість медичних працівників, почали залучати шкільних медсестер та навіть вчителів. Махуд перетворив ізоляційну лікарню на лікарню швидкої допомоги. Коли вона заповнилася, у міському технічному коледжі облаштували ще одну лікарню. Солдатів лікували у військовому госпіталі Sarcee Camp поблизу сучасного торгового центру Westhills. У наметах на території лікарень швидкої допомоги збільшили кількість ліжко-місць, а Victoria School перетворили на палату для пацієнтів, які одужують.

У 1918 році пошук засобів індивідуального захисту був завданням не з простих. Оскільки маски швидко стали обов’язковим атрибутом у громадських місцях, медсестри масово виготовляли їх у бібліотеці Меморіального парку та продавали населенню за 10 центів одну. Калгарці вважали їх громіздкими, потворними і навіть небезпечними, адже якщо маски не міняти регулярно, у них збираються мікроби.

Грип продовжував ширитися містом, тож члени місцевої медичної спільноти працювали без упину. Лікарі, медсестри та волонтери зіткнулися з важким графіком роботи, деякі з них померли, а лікар Реджинальд Бертон Дін, пропрацювавши кілька тижнів у школі/лікарні без жодної допомоги, подав заяву на звільнення.

Підтримка калгарців

Щоби підтримати людей, які перебувають на карантині вдома, жінки-волонтери з усього міста зробили імпровізовані їдальні в місцевих школах. Одним із закладів, який готував для хворих, було кафе Good Eats Cafe. Жінки з єврейської громади заснували кошерну кухню в будівлі, де потім розмістився комплекс мерії, там пропонували їжу потребуючим.

Джеймс (Кеппі) Смарт, який працював начальником пожежної охорони Калгарі з 1898 по 1933 рік, під час пандемії координував роботу волонтерів та графік приїзду/від’їзду транспорту, який перевозив пацієнтів і медсестер.

Джеймс (Кеппі) Смарт

Про деяких дітей їхні батьки не могли піклуватися через надто складний стан здоров’я, тож у школі Стенлі Джонса для них створили гуртожиток. Сироти потрапили до дитячого притулку в Огдені, де матрона Мілдред Клінт опікувалася десятками дітей, поки сама не померла.

Водночас були й ті, хто не виконував усіх санітарних приписів. Судові протоколи того часу заповнені іменами людей, спійманих без масок, серед яких були й лікарі. Спіймали навіть начальника пожежної служби Джеймса (Кеппі) Смарта, але він пояснив, що не може віддавати накази в масці.

Пандемія вразила місто в неспокійний час. Тоді якраз добігала кінця Перша світова війна, організовували муніципальні вибори, невдоволені робітники влаштовували страйки, спостерігався брак шкіл тощо. У жовтні й на початку листопада 1918 року тисячі жителів міста захворіли, багато хто помер, але потім цифри почали зменшуватися, тож частину лікарень швидкої допомоги закрили, що стало великою помилкою.

Друга хвиля

Після того, як 11 листопада 1918 року було укладене Комп’єнське перемир’я, що завершило Першу світову війну, калгарці зняли маски й почали святкувати.

Оскільки кількість хворих різко знизилися, лікар Махуд вирішив, що пандемія закінчилася, хоч і попередив про можливу другу хвилю, він погодився скасувати обмеження. 20 листопада відкрили театри, 2 грудня школярі повернулися за навчальні парти, згодом відбулися муніципальні вибори. Тоді політики почали піддавати сумніву всі гроші, які були витрачені на лікарні та компенсації медсестрам і деяким волонтерам.

А потім почалася друга хвиля. Вона зачепила меншу кількість людей у Калгарі, однак призвела до вищого рівня смертності. Лікар Джон Альберт Баттервік став першим лікарем у місті, який помер від «іспанки». Він не дожив до свого 36-го дня народження.

Джон Альберт Баттервік

Тоді школу Стенлі Джонса перетворили на лікарню, у якій медичні працівники працювали по 12 годин на добу. Хвороба почала відступати у 1920 році.

Загальні підрахунки

Підтверджено, що від іспанського грипу померли 384 жителі Калгарі (для розуміння: населення міста на той час становило 60 000 осіб), а загалом у Альберті померло 4000 людей.

Хвороба забрала життя у відомих калгарських спортсменів Роберта Дж. Ватта, Тревора Вільямса та Едгара Уокера, у підприємиці Сьюзан Х. Картрайт та однієї з найвідоміших жінок Альберти Євфемії (Еффі) Багналл.

Іспанський грип повертався ще меншими хвилями впродовж 1920-х років.

Довідка: іспанський грип, або «іспанка» – це пандемія, що тривала з січня 1918 року по грудень 1920-го. Нею заразилося приблизно 500 млн осіб, що становило майже чверть тодішнього населення світу. Від пандемії померло від 17 до 50 млн осіб за різними оцінками. Деякі джерела наводять цифру навіть до 100 млн осіб.

Пандемія почалася наприкінці Першої світової війни, однак щоби підтримати бойовий дух, точну кількість перших випадків зараження хворобою тоді приховували. Військова цензура була відсутня хіба що в нейтральній Іспанії, де вільно повідомлялося про рівень смертності та наслідки хвороби. Ці єдині правдиві розповіді стали причиною помилкової думки про те, що саме Іспанія була місцем зародження пандемії, через що грип назвали іспанським. Точне географічне походження пандемії невідоме.

.,.,.,.