В еволюції кожного міста є визначальні проєкти та лідери, які формують його географію та атмосферу. Стислу історію міського розвитку Калгарі з 1875 року й до початку ХХІ століття, яка дає розуміння того, чому калгарці живуть, працюють та розважаються саме так, а не інакше, читайте далі на icalgary.
1875: перші нації / будівництво форту / Брізебуа і Маклеод
Про ключові проєкти, рішення та людей у історії міста написано у книзі Citymakers: Calgarians After The Frontier (1987). Один із перших пунктів – будівництво форту в місці злиття річок Боу та Елбоу, де впродовж років зустрічалися, відпочивали, торгували і конфліктували корінні народи – чорноногі, накода, цуутіна та інші племена.
Історія Калгарі як постійного поселення починається в 1875 році, саме тоді Північно-Західна кінна поліція збудувала тут форт. Відповідальний за форт офіцер Ефрем Брізебуа хотів назвати його на честь себе, однак полковник Джеймс Маклеод запропонував назву «Форт-Калгарі» на честь села Калгарі на шотландському острові Малл. Згодом частинку «форт» забрали з назви.
1883: CPR / Ачібальд МакВітті
У 1883 році керівництво Канадської тихоокеанської залізниці (CPR) вирішило побудувати залізничну станцію на захід від річки Елбоу задля отримання прибутку від продажу землі підприємствам і жителям поруч зі станцією. Це здивувало калгарців, більшість із яких жили на схід від річки.
Згодом головний інженер CPR Герберт Холт попросив начальника пошти Джеймса Баннермана перенести поштову будівлю з Інглвуда на інший берег річки в обмін на 100 доларів і дві ділянки. Джеймс погодився і однієї ночі пошту перетягли через замерзлу річку Елбоу ближче до станції. Коли калгарці прокинулися, то побачили, що поштове відділення перемістилося. Так почалося поступове переселення на захід від річки Елбоу.
Проєктуванням проспектів займався землевпорядник Арчібальд МакВітті. Розвиток центру міста визначила електрична система, річка та залізниця. Цікаво, що проспекти в центрі міста та мікрорайоні Белтлайн не пролягають на схід і захід, а паралельні залізничним коліям.
1890: Китайський квартал / Луї Кеонг
У 1885 році було завершено будівництво CPR, тисячі китайських робітників залишилися без роботи. Не всі мали кошти на повернення до Китаю, тому після 1880-х років сотні безробітних китайських робітників приїхали до Калгарі та інших залізничних міст, шукаючи можливості для роботи та расового визнання, якого не було в Британській Колумбії.
Найчастіше китайці відкривали тут невеличкі пральні. До 1890 року в Калгарі працювало кілька китайських пральних і виник маленький китайський квартал. До 1910 року були вже три китайські квартали, а після 1910-го китайці міста переселилися в теперішній Китайський квартал.
Піонером китайської громади Калгарі вважається купець Луї Кеонг. Він прибув до міста в 1894 році, заснував тут магазин Kwong Man Yuen. У 1905 році він став першим китайським жителем Калгарі, який привіз сюди свою дружину. Пара стала батьками першої китайсько-канадської дитини, яка народилася в Калгарі.
1911: ГЕС «Хорсшу»
Коли стало зрозуміло, що місту потрібне надійне джерело дешевої електроенергії, була заснована компанія Calgary Power (TransAlta Utilities), гідроелектростанція якої (Horseshoe Plant) знаходилася на річці Боу, біля водоспаду Хорсшу. Відкрили ГЕС 21 травня 1911 року. Це була перша великомасштабна ГЕС провінції.
Дешева електроенергія була ключовим фактором для рішення CPR створити величезні магазини Ogden у східній частині міста в 1913 році. Ці магазини разом із бійнею Пета Бернса та пивоварнею Calgary Malting and Brewing Co. закріпили східну частину Калгарі як промисловий район.
Тоді був чітко встановлений поділ міста на схід і захід, більшість калгарців поселилися в західній частині міста, а впродовж наступних 100 років працювали у східній.
1912: Calgary Stampede / Гай Відік
Завдяки американському промоутеру-ковбою Гаю Відіку та «Великій четвірці» (чотирьом підприємцям), Калгарі зміг отримати міжнародну репутацію міста, яке проводить масштабний родео-фестиваль просто неба.
Коріння події сягає 1886 року, коли місто та окружне сільськогосподарське товариство провели свій перший ярмарок. У 1912 році Гай Відік організував перше родео та фестиваль під назвою Stampede. У 1923 році цей фестиваль із родео, музичними концертами, сценічними шоу та безліччю розваг став щорічним. За цей період Stampede Park перетворився на головний спортивний і розважальний район Калгарі.
1913: місто парків і дерев / Вільям Рідер
У 1913 році третім інспектором парків кладовищ і зон відпочинку Калгарі призначили Вільяма Рідера. Саме Рідер відповідав за розвиток Центрального меморіального парку, садів Reader Rock, парку «Райлі», кладовища Union та за посадку десятків тисяч дерев із гарними кронами.
1914: нафтова столиця Канади / Арчібальд Дінгман
14 травня 1914 року свердловина Dingman № 1 у Тернер-Веллі потрапила в нафтову зону, що перемістило нафтову й газову промисловість Канади з південного Онтаріо до Альберти. У 1915 році Арчібальд Дінгман заснував нафтопереробну компанію Calgary Petroleum Products, яку у 1920-му поглинула Royalite Oil Company, а та згодом стала частиною Imperial Oil. Усе це сприяло розбудові нових робочих таборів, поселень, заводів у Калгарі та поблизу.
У 1936 році свердловина Turner Valley Royalties № 1 виявила глибоку нафтову кишеню поблизу села Лонгв’ю (за 64 км на південь від Калгарі). Тоді Калгарі став нафтовою столицею Канади, оскільки в його районі видобували 95% усієї нафти країни, аж поки в 1947 році не виявили величезні запаси нафти в іншому місті Альберти – Ледюці (аж за 2 год 30 хв від Калгарі).
1933: Гленморське водосховище / Гор, Нейсміт, Сторрі
У 1920-х роках міська влада найняла архітекторів Гора, Нейсміта та Сторрі для дослідження проблеми із забрудненням водопостачання. Архітектори надали 12 рекомендацій для виправлення ситуації, серед яких було будівництво Гленморського водосховища.
Будівництво греблі, що контролює водосховище, завершили 19 січня 1933 року, тоді ж її ввели в експлуатацію. Згодом збудували водоочисну станцію Glenmore Water Treatment Plant. Саме з того часу Калгарі може похвалитися одними з найкращих водоочисних споруд у Північній Америці, що дає одну з найкращих питних вод. Крім того, водосховище створило величезний рекреаційний простір у центрі міста з парками, полем для гольфу та надало можливості для вітрильного спорту, веслування тощо.
1975: модель єдиного міста / Джордж Макнеллі
Поки зростало Калгарі, зростали й містечка навколо нього – Боунесс, Монтгомері, Форест-Лаун, Беддінгтон і Міднапур. На початку 1950-х років Альберта призначила Джорджа Макнеллі очільником комітету, який мав розглянути різні моделі зростання Калгарі та Едмонтона. Макнеллі порекомендував цим двом містам прийняти модель єдиного міста, тобто приєднати сусідні села і містечка. Вже в 1975 Калгарі стало одним із найбільших географічних міст у світі.
1969: Calgary Pathway System / Гаррі Бутмен
У 1959 році начальником міських парків став Гаррі Бутмен. Він докорінно змінив спосіб управління парками Калгарі. Акцент із декоративності змістили на ужитковість.
Гаррі був зацікавлений у тому, щоби дозволити людям користуватися парками. Зокрема, він скасував заборону заходити на траву парків, з’єднав парки між собою та відкрив мережу мальовничих доріжок і бульварів. Це стало початком загальноміської багатоцільової системи доріжок Калгарі, яка об’єднує понад 200 громад.
1971: внесок прем’єр-міністра Альберти / Пітер Логід
Пітер Логід, як жоден інший прем’єр-міністр, допоміг сформувати Калгарі тим, чим воно є. Під час його правління Дірфут-Трейл розширили, внаслідок чого вона стала не лише головною автострадою для жителів Калгарі, а й головним північноамериканським транспортним маршрутом, а це дало змогу Калгарі стати головним внутрішнім портом (залізничний і вантажний транспорт).
Логід посприяв розробці трьох гілок LRT Калгарі. Уже наприкінці 1980-х місто могло похвалитися однією з найпотужніших систем LRT у світі та одним із найбільших пасажиропотоків.
Створення транзитного коридору 7-ї авеню як вузла транзитної системи Калгарі також сформувало розвиток міста. Логід був великим прихильником розвитку мистецтва – його уряд надав понад 100 мільйонів доларів для Центру виконавських мистецтв Калгарі. Він також зіграв важливу роль в успіху XV зимових Олімпійських ігор у Калгарі (1988), забезпечивши фінансування для багатьох олімпійських об’єктів.
1988: Зимова Олімпіада / Кінг, Кляйн, Пратт
Зимові Олімпійські ігри 1988 року в Калгарі відбулися лише після трьох невдалих спроб Асоціації олімпійського розвитку Калгарі (CODA) їх прийняти. Коли CODA перестала працювати, Френк Кінг відновив її в 1979 році. Тоді вона забезпечила 270 мільйонів доларів від федерального та провінційного урядів і підтримку тодішнього мера Ральфа Кляйна, який відіграв важливу роль у тому, щоби ігри провели саме в Калгарі.
Головою організаційного комітету Калгарі призначили Білла Пратта, він відповідав за будівництво всіх олімпійських об’єктів – «Скоушабенк-Седдлдоум», Олімпійський овал, Олімпійська площа, Олімпійський парк Канади тощо.
Олімпіада 1988 року вивела Калгарі на новий міжнародний рівень, як це зробив фестиваль Calgary Stampede чи кінний комплекс Spruce Meadows.
