«Калгарі Стампідерс» – професійна канадська футбольна команда. Вона є однією з дев’яти команд-засновниць Канадської футбольної ліги (CFL). Перша гра команди відбулася в 1945 році. Більше на сайті icalgary.
Як узагалі зародився канадський футбол в Калгарі?
У 1860-х в Канаді вперше зіграли в регбі, а саме в Монреалі. Через 20 років в регбі почали грати і калгарці, насамперед у казармах Північно-Західної кінної поліції. Регбі багато років розвивався та з часом перетворився в цій країні на канадський футбол.
У 1909 році команда «Калгарі Тайгерс» приєдналася до Альбертського футбольного союзу з регбі (ARFU) і завоювала титул чемпіона Західної Канади в 1911 році. Перша світова війна призвела до призупинення гри в цьому союзі з 1916 по 1918 рік, але в 1919 році ARFU відновився з «Калгарі Кенакс».
У 1921 році регбійний клуб «Калгарі» був єдиною командою міста в цьому союзі. У 1922 році Калгарі не мав своєї команди з регбі, а в 1923 році з’явилась команда, названа на честь місцевого військового батальйону, який займався фінансуванням і організацією команди. «Батальйон» виграв титул чемпіона 1924 року, але програв Вінніпегу у фіналі Західного дивізіону з рахунком 11–9, тоді команда розпалася.
Футбол повернувся в Калгарі в 1928 році під прапором «Калгарі Тайгерс». Пас гравця Джеррі Зайберлінга 1929 року вважається першим офіційним пасом в історії канадського футболу.
У 1931 році з’явилася команда «Калгарі Альтомах», але вона припинила свою діяльність після сезону 1934 року. У 1935 році з’явилася нова команда «Бронкс», яка переїхала до Західного міжпровінційного футбольного союзу в 1936 році та фінішувала першою в регулярному сезоні як у 1937, так і в 1938 роках. Однак розвиток футболу призупинився в 1940 році через Другу світову війну.
Створення та перші роки «Калгарі Стампідерс»
Навесні 1945 року група інвесторів заснувала команду «Калгарі Стампідерс». У 1945 році регулярного сезону не було, але футболісти «Стампідерс», яких тренував Дін Гріффінг, перемогли команду «Реджайна Рафрайдерс» з рахунком 3–1 у своїй першій грі та 12–0 у серії з двох ігор, а потім програли «Вінніпегу Блу Бомберс» у чемпіонаті WIFU.
Під керівництвом Пола Роу «Стампідерс» фінішувала першою в WIFU в 1946 році та другою в 1947 році, але програла «Вінніпегу Блу Бомберс». У наступному сезоні Лес Лір змінив Гріффінга на посаді тренера.
«Стампідерс» пройшла регулярний сезон 1948 року без поразок. Вона завершила сезон своєю першою перемогою в Кубку Ґрея (фінальний матч чемпіонату CFL, а також це назва трофея, що вручається переможцю).
У 1949 році «Стампідерс» підписала контракт з Езретом Андерсоном, який грав у тайт-енді та завершив кар’єру в 1955 році, але працював у клубі на різних посадах навіть до 90 років. 22 жовтня 1949 року команда програла «Саскачевану Рафрайдерс», перервавши серію з 25 перемог. Команда знову дійшла до фіналу Кубка Ґрея, але програла «Монреалю Алуету» з рахунком 28–15.
Низка поразок та постійна зміна тренерів
У сезоні 1950 року «Стампідерс» не потрапила в плей-оф, хоч і зберегла більшу частину основного складу команди 1949 року. У 1951 році знову не вийшла в плей-оф, а в 1952 році звільнили головного тренера Леса Ліра та призначили замість нього Боба Снайдера. Незважаючи на зміну тренера, «Стампідерс» знову пропустила плей-оф у 1953 році з результатом 3–12–1. Наступного року вже з новим тренером – Ларрі Сімерінгом – футболісти знову не дотягнули до післясезоння, незважаючи на те, що Говард Во став першим гравцем Канадської футбольної ліги, який пробіг на 1000 ярдів за сезон.
Джек Хеннемаєр став головним тренером у сезоні 1955 року, але «Стампідерс» програла з результатом 4–12, поступившись навіть команді BC Lions, яка приєдналася до ліги лише рік перед цим. У 1956 році команда знову пропустила плей-оф, що призвело до звільнення Хеннемаєра та найму Отіса Дугласа як тренера.
У 1957 році «Стампідерс» посіла третє місце, а потім програла «Вінніпегу Блу Бомберс» у півфіналі Західного дивізіону. У жовтні Джим Фінкс був призначений генеральним менеджером і почав закладати основу для вдосконалень, які відбулися в 1960-х роках. Однак перед цим команді потрібно було пройти через сезони 1958 і 1959 років, пропустивши плей-оф в обох і завершивши десятиліття з десятирічним рекордом 54–100–2.
Новий стадіон та прихід легендарного захисника
15 серпня 1960 року футболісти «Стампідерс» зіграли свою першу гру на новому стадіоні «Макмагон», який з тих пір називають своїм домом. Тоді команда програла «Вінніпегу Блу Бомберс» з рахунком 38–23, однак перемогла «Саскачеван Рафрайдерс» з рахунком 23–15 через два тижні.
У 1960 році «Стампідерс» вийшла в плей-оф, однак не змогла перемогти «Едмонтон Ескімос» у півфіналі Західного дивізіону. Отіса Дугласа звільнили з посади тренера, його замінив Стів Оуен. Оуен протримався лише до кінця сезону, потім його замінив Боббі Доббс.
У 1961 році «Стампідерс» знову вийшла в плей-оф, а тоді програла у фіналі Західного дивізіону. Великою новиною став прихід Уейна Харріса, якого вважають одним із найкращих захисників в історії CFL. Прибуття Харріса допомогло «Стампідерс» провести найкращий сезон з 1949 року.
Нові рекорди
Сезони 1963 і 1964 років були схожими: «Стампи» закінчили обидва сезони на другому місці, але програли в плей-офі Західного дивізіону. Щодо найважливіших моментів, то Ловелл Коулман став першим гравцем «Стампідерс», який здобув звання «Найвидатніший гравець CFL». Боббі Доббс пішов у відставку з посади тренера в 1964 році після того, як його колишнього помічника Роджерса Ліхью було підвищено до генерального менеджера. Джеррі Вільямс замінив Доббса на посаді тренера.
У 1966 році Ловелл Коулман отримав травму, тому «Стампідерс» завершила сезон лише на четвертому місці з результатом 6–9–1. Незважаючи на це, новий захисник Пітер Ліске досяг успіху і кинув м’яч на 2177 ярдів таким приймачам, як Герм Гаррісон і Джеррі Шоу. Ліске був ще кращим у 1967 році, встановивши новий рекорд ліги з 40 передачами тачдауну. «Стампідерс» була однією з перших, а Джеррі Вільямса призначили найкращим тренером CFL, однак команда програла у фіналі «Саскачевану Рафрайдерс».
Наступного року «Стампідерс» виграла свій перший Кубок Ґрея з 1948 року, а потім програла «Оттаві Раф Райдерс» з рахунком 24–21. Джим Дункан став головним тренером у сезоні 1969 року.
Швидкий злет і довге падіння
1970-ті команда розпочала невтішно, програвши з рахунком 23–10 у 1970 році «Монреалю Алуеттс». Однак наступного року відбулося здобуття Кубка Ґрея.
Того року до Калгарі прибув гравець Джон Форзані, щоб зіграти разом зі своїм братом Джо, і футболісти «Стампідерс» повністю переграли «Торонто Аргонавтс» під керівництвом Джо Тейсманна та виграли Кубок Ґрея з рахунком 14–11 на залитому дощем стадіоні «Емпайр Стедіум» у Ванкувері.
Однак після цього в 1972 році в команди почався спад, який тривав майже два десятиліття. Хоч і поява братів Форзані стала яскравою звісткою, але «Стампідерс» фінішувала на п’ятому місці в 1974 році та пропустила плей-оф під керівництвом головного тренера Джима Вуда. Боб Бейкер замінив Вуда перед сезоном 1975 року, але команда знову не потрапила в післясезоння, незважаючи на те, що Віллі Берден встановив рекорд CFL з бігу на 1896 ярдів і виграв нагороду «Найвидатніший гравець CFL».
У 1976 році команда завершила роботу з найгіршим результатом за всю історію – 2–12–2, що спонукало команду звільнити Бейкера, якого до кінця року замінив Джо Тіллер. У 1977 році Джек Готта зайняв посаду тренера, але «Стампідерс» фінішувала 4–12 і пропустила плей-оф шостий рік поспіль. Команда потрапила у плей-оф лише в 1978 і 1979 роках під керівництвом Готти, але не потрапила до Кубка Ґрея в ті роки.
Чергова зміна тренерів і загроза банкрутства
1980-ті команда розпочала з результатом 9–7, але програла у півфіналі Західного дивізіону в 1980 році. Футболісти відновилися в 1982 році, але чергова поразка в півфіналі Західного дивізіону змусила правління «Стампідерс» наполягати на тому, щоби Джек Готта залишив частину своїх обов’язків генерального менеджера та зосередився на тренерській роботі. Уолтер Пріско був запрошений, щоби взяти на себе керівництво командою (разом із бухгалтерським обліком, маркетингом і зв’язками з громадськістю), і Готта протримався в команді лише один рік.
Ситуація не покращилася під керівництвом нового тренера Стіва Буратто, який привів команду до останнього місця в 1984 році. Буратто звільнили після того, як команда почала наступний сезон з рахунком 0–5. Справи були не кращими при заміні Бада Райлі, і він пішов після того, як вони здобули останнє місце в 1985 році.
До цього моменту «Стампідерс» мала менше ніж 15 000 уболівальників на домашніх іграх на стадіоні «Макмагон», і їй загрожувало банкрутство. Однак кампанія «Збережемо наші марки» забезпечила продаж понад 22 000 абонементів і фінансову безпеку команді хоча б на кілька років.
З Ерлом Лансфордом як генеральним менеджером і Бобом Веспазіані як головним тренером, «Стампідерс» повернулися на поле в 1986 році. Рік Джонсон став лідером у лізі за кількістю пасів та здобув багато нагород.
Лунсфорд і Веспазіані були звільнені після повільного старту в 1987 році. Команді підійшов тренерський стиль Ларі Кухаріча, з яким футболісти змогли перемогти у восьми з останніх десяти ігор, перш ніж програти у півфіналі «Едмонтону Ескімосу».
У 1988 році Норман Квонг замінив Джима Сайє на посаді президента команди, що дало старт відновленню клубу. Наступного року, після того як команда програла півфінал Західного дивізіону 1989 року, Ларі Кухаріч покинув посаду тренера та переїхав до Ванкувера. Після відходу Кухаріча Норман Квонг вирішив підвищити до головного тренера Воллі Буоно.
Зміна власників та захисників
23 жовтня 1991 року бізнесмен з Калгарі Ларрі Рікман купив команду. У фіналі Кубка Ґрея проти «Вінніпега Блу Бомберс» Даг Флуті, Дейв Сапунджіс і Аллен Піттс показали прекрасні результати та вибороли першість.
У 1993 році «Стампідерс» фінішувала першою в Західному дивізіоні, але програла «Едмонтону Ескімосу» у фіналі, втративши шанс зіграти у фіналі Кубка Ґрея у своєму рідному місті. У 1994 році, набравши найбільшу кількість очок у регулярному сезоні в історії CFL (698), «Стампідерс» програла BC Lions у фіналі Західного дивізіону, викликавши запитання, чому найкраща команда регулярного сезону продовжує програвати великі ігри.
У 1995 році «Стампідерс», незважаючи на травму Флуті, фінішувала першою в регулярному сезоні. Однак програла у фіналі Кубка Ґрея 1995 року. Ця гра була останньою для Флуті в уніформі Stampeders. Згодом Ларрі Рікман продав команду новому власнику Сігу Гутче. Майбутній член Залу слави CFL Стен Шварц став президентом клубу в лютому 1996 року.
Незважаючи на відхід Флуті, футболісти мали готову заміну на позиції захисника в особі Джеффа Гарсії, який привів команду до чергового першого місця в 1996 році. Проте Гарсія пошкодив коліно у фіналі Західного дивізіону, і «Стампідерс» програла «Едмонтону Ескімосу» з рахунком 12–15. Згодом Гарсія посів друге місце після Флуті в номінації «Найвидатніший гравець ліги».
Протягом сезону 1998 року Дейв Дікенсон підтримав Гарсію на позиції захисника. У фіналі Кубка Ґрея 1998 року вони обіграли Hamilton Tiger-Cats з рахунком 26–24 після голу Марка Маклафліна на останній секунді гри.
Гарсія пішов після сезону 1998 року, що дозволило Дікенсону зайняти позицію захисника в сезоні 1999 року. Рекорд команди 12–6 призвів до того, що вони фінішували на другому місці і кваліфікувалися на матч-реванш за Кубок Ґрея з Tiger-Cats, програвши з рахунком 32–21.
Після завершення 1990-х із рекордом 127–52–1 і потрапляння в плей-оф щороку очікування щодо 2000-х були високими.
У 2000 році «Стампідерс» посіла перше місце в Західному дивізіоні, а Дікенсон був названий найвидатнішим гравцем CFL. Однак Калгарі програв «Левам» у фіналі Західного дивізіону. У міжсезоння Дікенсон пішов, щоби спробувати свої сили в «Сан-Дієго Чарджерс», тоді як Аллен Піттс, лідер команди за всю історію тачдауну, був звільнений.
Із захисником Маркусом Кренделлом «Стампідерс» у 2001 році пробралась у плей-оф, а кращий гравець Кранделла допоміг «Стампідерс» перемогти «Вінніпег Блу Бомберс» і виграти п’ятий Кубок Ґрея в історії команди.
Розбіжності в команді
Купівля команди під час сезону каліфорнійським бізнесменом Майклом Фетеріком призвела до трьох бурхливих років. У жовтні 2001 року Фетерік купив команду у Сіга Гутше та наполіг на тому, щоби його син, захисник Кевін Фетерік, був включений до реєстру. «Стампідерс» почала вдало, але завершила сезон із результатом 6–12.
Суперечливий Фред Фатері був прийнятий на посаду головного операційного директора в середині сезону, і Буоно подав у відставку 13 січня 2003 року, а Джим Баркер замінив його на посаді головного тренера.
Ситуація погіршилася, коли «Стампідерс» у 2003 році фінішувала на останньому місці на Західному дивізіоні з результатом 5–13. Фатері покинув команду у вересні, тоді як гравець Марк Маклафлін пішов у відставку та замінив Стена Шварца на посаді президента команди, що розлютило гравців, випускників та більшість спільноти. Маклафлін протримався на посаді президента лише 56 днів, а Рон Рук прийшов на його місце. Рук звільнив Баркера з посади тренера за три дні до Різдва і найняв Метта Дунігана як генерального менеджера та головного тренера, але зміни не принесли результатів. «Стампідерс» завершила сезон 2004 року з результатом 4–14, зруйнувавши репутацію організації вщент.
Відновлення репутації
У січні 2005 року команда змінила власника, коли група під керівництвом Теда Хелларда, Джона Форзані та Дага Мітчелла придбала команду у Майкла Фетеріка приблизно за 6 мільйонів доларів. За кілька днів Дунігана та Рука звільнили. Джим Баркер повернувся в команду на посаду генерального менеджера, а Том Хіггінс став головним тренером і віцепрезидентом з футбольних операцій. Хеллард отримав посаду президента команди.
Команда повернулася з рекордом регулярного сезону 11–7 і фінішувала другою на Західному дивізіоні, лише програвши «Едмонтону Ескімосу» у півфіналі.
На початку 2007 року Хіггінс відчував тиск, і ще одна поразка від «Саскачеван Рафрайдерс» у півфіналі Західного дивізіону ознаменувала кінець його перебування на посаді головного тренера в команді. Його замінив Джон Хафнагель.
Покращення відбулися швидко: гравець Джоффрі Рейнольдс показав вражаючі результати, а Берріс переміг у номінації «Найвидатніший гравець». «Стампідерс» виграла свій шостий Кубок Ґрея, здобувши перемогу над «Монреаль Алуетс» з рахунком 22–14. З Бо Леві Мітчеллом, який прийняв на себе обов’язки захисника у 2014 році, «Стампідерс» всьоме перемогла на Кубку Ґрея.
