Після того як у 1885 році завершилося будівництво Канадської тихоокеанської залізниці (CPR), економіку Британської Колумбії охопила рецесія, через що тисячі китайських працівників опинилися в злиднях та без роботи. Деякі мали заощадження для повернення в Китай, інші – оселялися в нечисленних багатолюдних китайських кварталах Британської Колумбії, ще деякі – прямували до Альберти, шукаючи можливості роботи. Однак замість перспектив вони зустрілися з расовою ненавистю. Докладніше далі на icalgary.
Прибуття до Калгарі та створення кварталу
В Альберті безробітні китайці обирали для життя насамперед Калгарі та інші залізничні міста. Деякі з них відкривали власні пральні, оскільки цей бізнес не вимагав великих капіталовкладень і особливих навичок.
Приблизно в 1890 році на східній околиці центру Калгарі був створений перший китайський квартал. До 1900 року там вже розміщувалися два ресторани, кілька пралень, два продуктові магазини та житловий будинок. Після 1901 року китайське населення міста почало стрімко зростати. Квартал вже не вміщував усіх мешканців, а змоги розширюватися не було. Тоді було прийнято рішення про перенесення кварталу.
До слова, купець Луї Кеонг у 1905 році став першим китайським жителем Калгарі, який привіз до кварталу свою дружину. Вони стали батьками першої китайсько-канадської дитини, народженої в Калгарі.
Другий китайський квартал
Квартал перенесли на інший бік залізничних колій, уздовж 10 Avenue та 1 Street Southwest. Там розміщувалися три ресторани, ательє з пошиття одягу, Китайська місія та кілька житлових будинків.
Водночас підприємства у старому китайському кварталі все ще продовжували працювати. Тому, деякий час у Калгарі існували два маленькі китайські квартали, розділені залізничними коліями. Другий квартал проіснував 10 років, а потім знову виникла потреба в переїзді.
Справа в тому, що в 1910 році Канадська північна залізниця (CNoR) оголосила про будівництво нового маршруту до міста та закликала до спорудження готелю біля другого китайського кварталу. Через це вартість нерухомості у кварталі різко зросла. Тоді власники тамтешніх будівель виселили всіх жителів і продали своє майно за великі кошти. Так могла би завершитися історія другого китайського кварталу, однак кілька заможних китайських купців втрутилися в ситуацію і викупили землю для облаштування третього китайського кварталу.
Усе виявилося не так просто, як здавалося: група розлючених власників землі та нерухомості поблизу вибраного китайцями району, виступила проти розміщення кварталу на тому місці.
Третій китайський квартал
Після довгих переговорів китайський квартал таки перенесли після 1910 року на територію навколо Centre Street та 2 Avenue Southwest. До 1920-х років тут утворилося кілька асоціацій, як-от Китайська громадська школа, Китайська націоналістична ліга, Китайська місія та кілька кланових організацій. У районі постійно з’являлися нові пральні та бакалійні крамниці.
До 1921 року в Калгарі вже налічувалося 688 китайців, однак через два роки був прийнятий Акт про виключення китайців – канадський парламентський акт, ухвалений урядом ліберального прем’єр-міністра Вільяма Ліона Маккензі Кінга, що забороняв більшість форм китайської імміграції до Канади. Імміграція до країни контролювалася щодо різних національностей, однак повністю заборонили в’їжджати лише китайцям.
Вплинула на спад росту китайського населення і Велика депресія. У 1947 році Акт скасували, відтоді кількість китайців знову почала стрімко зростати: якщо в 1951 році їх налічувалося 973, то через десять років – 2232.
Chinatown під загрозою в 1960-х
Кількість китайських калгарців у 1950-х роках продовжувала зростати, однак до 1960-х років більшість із них не захотіла жити в китайському кварталі. З роками квартал став напівзруйнованим, а це поставило його під загрозу повного знесення.
У 1966 році міські будівельники запропонували продовжити Боу-Трейл та прокласти новий міст на Centre Street. Це означало, що китайський квартал повністю знищать. Тоді рішучі китайці створили Sien Lok Society of Calgary. Це товариство організувало в 1969 році національну конференцію, де обговорило вплив забудови міста на китайський квартал. У Північній Америці це була перша конференція такого роду, вона закликала представників преси звернути увагу на важке становище кварталу. Саме посилений тиск активних членів китайської громади та розголос у ЗМІ змусили урядовців зберегти Chinatown як культурний символ і, ба більше, модернізувати район.
Chinatown під загрозою в 1970–80-х
Здавалося б, у 1969-му була остаточно вирішена доля кварталу, однак він продовжував стикатися з новими загрозами в 1970-х і 1980-х роках. У 1973 році спорудження федерального урядового комплексу спричинило переселення 200 мешканців кварталу. Тоді ж відродилася ідея про розширення Боу-Трейл, але завдяки зусиллям налаштованої на збереження китайської громади цього не відбулося.
У 1980-х роках потенціал китайського кварталу привернув увагу багатьох забудовників через близькість до центру міста. Вони планували щільно забудувати квартал, що знищило б унікальний характер та своєрідну атмосферу району. Цілеспрямовані члени китайської спільноти вкотре об’єднали свої зусилля, аби врятували рідну місцевість.
У 1983 році був створений Комітет розвитку китайського кварталу, що мав на меті врегулювати конфлікт між громадою та забудовниками. Зрештою, вдалося досягти компромісу: забудовники отримали дозвіл на забудову та зміну класифікацію землі, а китайська громада натомість одержала безкоштовне майно та кошти на будівництво довгоочікуваного культурного центру.
Подальша доля кварталу
У 1910 році газета Calgary Herald описала китайський квартал як «гнійну болячку». Відтоді його розвиток посилився. На початку ХХІ століття тут з’явилися торгові центри, житлові комплекси для людей похилого віку, численні ресторани з китайською та іншою кухнею.
Ще в 1992 році тут спорудили Китайський культурний центр, центральним елементом якого є Культурний зал доктора Генрі Фока – будівля, побудована за зразком Залу молитов Храму Неба в Пекіні. Вона підтримується чотирма колонами із золотим орнаментом, кожна з яких символізує якусь пору року.
Зовнішня поверхня купола центру покрита блакитною плиткою, яку спеціально призвели з Китаю, а виготовила її та ж компанія, що створила Храм Неба. У будівлі є класні кімнати та бібліотека, а також ресторан і музей китайських артефактів.
Китайський культурний центр присвячує себе проведенню освітніх і культурних програм, щоби збагачувати життя всіх жителів Калгарі та його гостей. Крім того, що споруда є визначною туристичною пам’яткою, вона також цінний історичний ресурс, що засвідчує стійкість і непохитність китайських калгарців та їхні зусилля, спрямовані на захист і відродження кварталу.
На південній дорозі річки Боу розташований китайський культурний парк Sien Lok. Його відкрили в 1982 році. Скульптуру In Search of Gold Mountain виліпив Чу Хонсунь, аби увіковічнити китайську історію в Канаді.
Станом на лютий 2023 року, калгарський Chinatown – четвертий за величиною в Канаді. Це жвавий центр азіатської культури, мови, освіти, спільноти та торгівлі.
